Та що це? Може, воскресiння?
Летять птахи душ в небеса.
Гiрка ця сила надтяжiння,
Яку приховуе роса.
Лиш iй вiдомий шепiт лiсу
I гiр живих спiтнiлий смак.
Трiщить похмурий лiс вiд Тиси,
Блукають привиди отак.
Усе стоптали дiти бica,
Шукаючи свiй бруд речей;
Надiю голу, бiдну й лису
На тлi вибачущих очей.
А вороття не стане нашим,
I все помре, на жаль, тодi,
Коли приречений назавжди
Той свiт блука на самотi.
