Вiдчути себе лебедем
Очi вiдкрив крiзь напругу,
Втома заламала вже давно.
До кровi кусае нiгтi, руки,
Вороття нiкуди не дано.
Та на краечку останнього провалля
/Вже було немало отаких/
Опинився все одно iзрання,
Понад гирлом чорноi рiки.
Тiльки серце б"еться, б"еться,
Тiпьки чайки з моря щось ячать.
Все у свiтi тiльки раз даеться.
Жив - не жив! Боротись чи мовчать!
Вiдлетiв до сонця бiлий лебiдь.
Вiдлетiв у чорну мить гipкy.
Тiльки сонце у зенiтi в небi.
Тiльки зiрка впала у рiку.
