Я прокинувсь од болю i муки
Я вiд слiз порятунку не мав.
Я до болю заламував руки, -
Ti, що ними тебе обiймав.
I тому я iз променем божим,
Що бажае пожити ще мить,
Од блукання давнiшнього, може,
Зупинився з криницi попить.
Кришталевоi
В руки набрала,
I до вуст притулила своiх...
Ти не просто дивилась - ти грала.
Ти - i сила, i воля, i гpix.
I лилась кришталева по тiлу,
Водоспад твоi скелi минав.
Бачив чорне в очах я i бiле,
I тонув в них я, й виринав.
Та тягнула до мене ти руки,
повнi дзвону, надii й життя...
Все стерпiв би я - горе i муки,
Лиш не йшла б менi без вороття,
Я очима топився в долонях,
Я i пив з них, i ix цiлував,
I на бiлих помчався я конях,
Але я й вороних осiдлав.
...Одяг мiсячний. Жодного слова.
"Тiльки в милих очах зорепад.
Заквiтала нам гречка медова,
Гетсиманський не в"янув наш сад.
Але завтра не буде нiколи.
На руках я несу молоду.
Де й коли я побачу це поле
I тебе - в Гетсиманськiм саду?
