Наклав я провину на себе,
Без болю прийнявши свiй хрест.
Спрямовую зip свiй до неба,
При нeбi - самотнiй, як перст.
Одежа, як пам"ять, роздерта,
А шмаття - як крила душi.
Та рветься ця думка уперта,
Де обрiй i чар-комишi.
Свiй хрест ми несем на Голготу,
I шлях е у кожного свiй.
Xiбa що вписати скорботу
В скорботний бiблiйний сувiй?
Життя обертае планету,
Дарунки приносить щодня:
В чеканнi зopi й силуету,
Любовного диво-дання.
Та чим ми живемо, панове,
3 яких ми звiльнилися пут?
Чому наше серце готове
Чекати прощения отут?
Не хочу багатства нiтрошки,
Нiчим не спокусиш мене.
Земнi та й небеснi волошки.
I небо в нас - також земне...
